Селище Вільча на північному заході Харківської області — унікальний об'єкт для дослідження вимушеного переселення: воно було засноване у 1992 році як другий дім для переселенців із однойменного села, розташованого за 40 км від Чорнобильської АЕС у зоні безумовного відселення.
Під час лекції Вікторії Науменко поговоримо про методологічні можливості усної історії як джерела для вивчення досвіду подвійного вимушеного переміщення. Як інтерв'ю дозволяють реконструювати індивідуальні та колективні стратегії виживання? Як простежити трансформацію травматичного досвіду в часі? У чому проявляються спільні риси й відмінності між міграцією, спричиненою Чорнобилем, і міграцією внаслідок війни? Ми розглянемо усноісторичне джерело не лише як засіб фіксації подій, а й як інструмент, що вимагає особливого етичного та дослідницького підходів.
